coolreferat.com.ua сторінка 1





ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

1. Базові концепції фінансового менеджменту. Основні прогнозно-аналітичні методи, використовувані у фінансовому менеджменті.

Концепція являє собою певний спосіб розуміння і трактування якогось явища.

1) Концепція грошового потоку передбачає:

а) ідентифікацію грошового потоку, його тривалість і вид; б) оцінку факторів визначають величину його елементів; в) вибір коефіцієнта дисконтування, що дозволяє зіставити елементи потоку генерованого в різні моменти часу; г) оцінку ризику пов'язаного з даним потоком і спосіб його обліку.

2) Тимчасова цінність грошей - нерівноцінність грошових ресурсів у часі, обумовлена: а) інфляцією;

б) ризиком неодержання очікуваного прибутку;

в) оборотність.

3) Концепція компромиса між ризиком і прибутковістю, припускає досягнення розумного співвідношення між ними.

4) Концепція вартості капіталу показує мінімальний рівень доходу необхідного для покриття витрат по підтримці даного джерела дозволяє не опинитися в збитку.

5) Ефективності ринку - відображає на скільки швидко інформація відбивається на цінах і ступінь ефективності ринку характеризується рівнем його інформаційної насиченості і доступності інформації всім учасникам ринку.

6) Концепція ассімітрічность інформації сприяє існуванню ринку капіталу.

7) Концепція агентських відносин обумовлена ​​ускладненням організації форм бізнесу, т.е.разделеніем функцій володіння та управління.

8) Концепція альтернативних затрат або затрат втрачених можливостей.

Все різноманіття методів використання у фінансовому менеджменті можна розділити на 2 групи:

1. Не формалізовані методи засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. До них відносяться: методи експертних оцінок, сценаріїв, психологічні та морфологічні порівняння і побудова аналітичних таблиць.

2. Формалізовані: а) традиційні методи - Відносні і середні величини, порівняння, групування, графічний, балансовий; б) способи детермінованого факторного аналізу - індексний метод, метод ланцюгової підстановки, спосіб абсолютних різниць, інтегральний метод, спосіб логарифмування;

в) способи стахостіческого факторного аналізу - кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз; г) Способи оптимізації показників - програмування, теорія ігор, теорія масового обслуговування.

2. Фінансове планування і прогнозування. Інформаційне забезпечення діяльності фінансового менеджера.

Сукупність факторних і результативних ознак пов'язаної однієї причинно-наслідковим зв'язком називається факторної системою. Зв'язок буває двоякого роду: 1) Зв'язок називається функціональною або жорстко-детермінованої тоді, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає в полне певне значення результативної ознаки; 2) Зв'язок називається стахостической, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає безліч значень результативної ознаки.

Виділяють три типи моделей:

  1. Дескриптивні - це моделі описового характеру. До них відносяться: побудова фінансової звітності в інших аналітичних розрізах і система аналітичного коефіцієнта, вертикальний і горизонтальний аналіз.

  2. Предикативні моделі- це моделі предсказательной прогнозного характеру які використовуються для прогнозування доходів і визначення положення підприємства. Найбільш поширеними є: розрахунок критичного обсягу продажів і побудова гіпотетичного балансу.

  3. Нормативні - це моделі які дозволяють порівняти отримані результати з плановими, розрахованими по бюджету.

Інформаційна система Фін.Менеджмента уявляє собою процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства. До даних аспектам потенційну інформацію на увазі їх значимості пред'являються високі вимоги:

  1. значимість, яка визначає на скільки залучена інформація впливає на фінансові результати діяльності підприємства.

  2. Повнота, яка характеризує завершеність кола показників необхідних для проведення аналізу, планування і прийняття оперативних управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності.

  3. Достовірність, яка визначає на скільки формована інформація адекватно відображає реальний стан і фінансові результати діяльності, а також правдиво характеризують зовнішнє середовище.

  4. Своєчасність, яка характеризує відповідності формованої інформації в потрібному обсязі і в потрібний час.

  5. Ревалентності (вибірковість) визначальна досить високий ступінь використовуваного формованої інформації в процесі управління фінансовою діяльність підприємства.

  6. Ефектівность, яка означає, що витрати на залучення певних інформативних даних не повинні перевищувати результати, отримані в ході їх використання.

Інформаційне забезпечення сформоване з зовнішніх джерел включають в себе:

  1. показники характеризують загальний економічний розвиток країни.

  2. Показники характеризують коньюктуру фінансових ринків.

  3. Показники характеризують діяльність контрагентів і конкурентів.

  4. Показники нормативно-регулюючого характеру.

Показники інформації - бази формованої з внутрішніх джерел: лазневі бухобліку.

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

Основними елементами фінансової звітності є активи, зобов'язання, власний капітал, доходи, витрати, прибуток і збитки. Вони відображаються в Балансі і в Звіті про прибутки і збитки.

Основними методами аналізу звітності служать: читання звітності (вивчення абсолютних показників, представлених у звітності), горизонтальний аналіз (дозволяє визначити абсолютні й відносні зміни різних статей звітності в порівнянні з минулим періодом), вертикальний аналіз (проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику), трендовий аналіз (заснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років від рівня базисного року), розрахунок фінансових коефіцієнтів (описують фінансові пропорції між різними статтями звітності).


3. Джерела коштів підприємства та методи фінансування. Управління структурою та вартістю капіталу.

Основні сфери використання показників вартості капіталу:

  1. вартість капіталу служить мірою прибутковості операційної діяльності.

  2. Показник вартості капіталу використовується як критерій у процесі здійснення реального інвестування.

  3. Рівень вартості капіталу є основним вимірником рівня ринкової вартості підприємства.

  4. Вартість капіталу є критерієм оцінки та формування відповідних типів політики фінансування підприємства своїх активів.

Оскільки підприємство фінансує свою діяльність з різних джерел кожен з яких має свою ціну, то для узагальненої оцінки ефективності авансування коштів необхідний загальний показник. Таким узагальнюючим показником виступає середньозважена ціна або середньозважена вартість капіталу. Яка відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал.

ССК = ki * di / 100%, де ki-ціна i джерела, di- частка i джерела. Нарощування економічного потенціалу підприємства, як за рахунок власних коштів, так і за рахунок позикових. При цьому необхідно визначати граничну ціну капіталу. Гранична ціна капіталу характеризує приріст середньозваженої вартості капіталу до суми кожної нової його одиниці додатково залученої підприємством. ПСК = абсолют.ССК / абсолют.К.

Динаміка цього показника повинна бути врахована в процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.

Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення використання власних і позикових коштів при якому забезпечується найбільша пропорційність між коеф. фінансової рентабельності і коеф. Фінансової стійкості підприємства.

  1. оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.

  2. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.

  3. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Взависимости від того за рахунок яких джерел фінансуються активи виділяють три підходи: консервативний, помірний, агресивний.


4. Методи оцінки фінансових активів. Ризик і прибутковість фінансових активів.

Фін.актів як будь-який інший товар може бути охарактеризований з різних позицій. Відповідно він має деякі характеристики: ціна, вартість, прибутковість, ризик. Таким чином кожен момент часу ринкова ціна активу існує в однині, а внутрішня вартість множинні. Можна виділити кілька правил які дозволяють провести відмінності між ціною і вартістю активу:

  1. вартість - розрахунковий показник, а ціна декларований.

  2. У будь-який конкретний момент часу ціна Одназначно, а вартість - багатозначна.

  3. Вартість - первинна, а ціна - вторинна.

Фундаментальний підхід заснований на тому, що будь-який цінний папір має внутрішньо властиву їй цінність яка може бути кількісно оцінена як дисконтована вартість майбутніх надходжень.

Технократичний підхід грунтується на інформації динаміки ціни активу в минулому.

Прихильники теорії "Ходьби навмання" вважають, що поточні ціни змінюються абсолютно не передбачувано і незалежить від попередньої динаміки та інформації прогнозного характеру.

В якості боргових цінних паперів - облігації. Вони мають наступні вартісні показники:

1) норіцательная вартість;

2) конверсійна вартість - це розрахунковий показник коли умовою позики передбачена конвертація у звичайні акції;

3) викупна ціна - це ціна за якою проводиться викуп облігації емітенетом після закінчення терміну облігаційної позики або до цього моменту якщо така можливість передбачена умовами позики;

4) ринкова ціна - залежить від прибутковості і хто є емітентом.

Співвідношення між ринковою ціною і номіналом називається курсом облігацій.

В якості пайових - акції. Вони характеризуються:

1) конверсійна вартість - розрахунковий показник стосовно до привілейованих акціях, в умовах емісії яких передбачена їх конвертація у звичайні акції;

2) номінальна вартість - яка позначена на акції;

3) емісійна ціна - та ціна за якою акція продається на первинному ринку;

  1. балансова вартість яка визначається як відношення чистої вартості активів до загального числа випущених акцій;

  2. ринкова (курсова) вартість - та ціна за якою акція котирується на вторинному ринку.Співвідношення доходу акції з ринковою нормою прибутку.


5. Інвестиційна стратегія підприємства. Формування та оптимізація бюджету капіталовкладень.

Відповідь. В основі оцінки інвестиційних проектів лежить концепція оцінки вартості грошей у часі. Суть її полягає в тому, що існуюча сьогодні грошова одиниця коштує більше отриманої в майбутньому, що пов'язано з інфляцією і оборотністю грошей. Майбутня вартість розраховується за допомогою складних% за наступною формулою: FV = E Pn * (1+ r) n, FV-майбутня вартість, Pn-майбутній грошовий потік, r-ставка дахадності, n-число років реалізації проекту.

Поточна (ріведенная) вартість за допомогою коефіцієнта дисконтування:

PV = E Pn * 1 / (1 ​​+ r) n, PV-поточна вартість, 1 / (1 ​​+ r) n -коефіцієнт дисконтування.

Показники оцінки ефективності інвестиційних проектів:

1) чиста приведена вартість

NPV = E Pn * 1 / (1 ​​+ r) n -IC, IC-інвестиції.

Якщо NPV> 0, то проект варто прийняти, тому він збільшує вартість компанії.

Якщо NPV <0, то проект варто відкинути, тому він зменшує вартість компанії.

NPV = 0, вартість компанії не змінюється, проект можна або прийняти, або відкинути з урахуванням цілей компанії.

2) індекс рентабельності інвестицій показує: величину доходів припадає на одиницю витрат по інвестиційному проекту.

PJ = E Pn * 1 / (1 ​​+ r) n: IC, PI-індекс рентабельності інвестицій, PI> 1, проект слід прийняти, PJ <1, не приймати, PI = 1, в залежності від цілей.

3) внутрішня норма рентабельності інвестиції IRR. Показник внутрішньої оцінки рентабельності звичайно порівнюють з ціною капіталу СС. IRR> CC -прийняти, IRR
Ціна капіталу - це показник який характеризує рівень рентабельності капіталу компанії і дозволяє керівництву компанії і інвесторам оцінити доцільність нових інвестиційних проектів.

При порівнянні проектів різної тривалості доцільно використовувати наступну процедуру: 1) визначити спільне кратне для числа років реалізації кожного проекту; 2) вважаючи, що кожен проект буде повторюватися кілька разів необхідно розрахувати сумарне значення показника NPV для повторюваних проектів; 3) вибрати той проект з вихідних у якого сумарне значення NPV повторюваного потоку буде найбільшим. Сумарне NPV знаходиться:

NPV (j; n) = NPV j * [1 + i / (1 ​​+ r) j + i / (1 ​​+ r) 2j + i / (1 ​​+ r) jn,

NPV j - чиста приведена вартість проекту,

J - тривалість проекту, n - число повторень циклів проекту, i -% ставка в частках одиниці, r - коефіцієнт дисконтування.

Оцінка ризику проекту може здійснюватися за допомогою імітаційної моделі. Суть цього методу полягає в наступному:

1) на основі експертної оцінки по кожному проекту будують три можливі варіанти розвитку - найгірший, реалістичний, оптимістичний.

2) для кожного проекту розраховується відповідний показник NPV чистої приведеної вартості, тобто отримують 3 варіанти - NPV р, NPV p, NPV o.

3) для кожного проекту розраховується розмах варіацій (R NPV) найбільша зміна чистої приведеної вартості R NPV = NPV o -NPV H.

При формуванні бюджету капіталовкладень необхідно враховувати ряд вихідних передумов: а) проекти можуть бути як незалежними, так і альтернативними.

Б) включення чергового проекту в бюджет припускає знаходження джерела його фінансування.

В) вартість капіталу використовувана в розрахунках в якості ставки дисконтування не обов'язково однакова для всіх проектів.

Г) із зростанням обсягу передбачуваних капіталовкладень вартість капіталу як правило змінюється в бік збільшення.

На практиці використовують 2 основних підходи до формування бюджету капіталовкладень. Перший - заснований на критерії IRR, 2- NPV.

1) точка перетину графіка інвестиційних можливостей і графіка вартості капіталу показує граничну вартість капіталу, яку можна використовувати в якості ставки дисконтування для розрахунку чистого приведеного ефекту при комплектуванні інвестиційного проекту. Таким чином тільки після укомплектування портфеля на основі критерію IRR з одночасним обчисленням граничної вартості капіталу ставати можливим розрахувати сумарний NPV дається в даному портфелі.

2) заснований на критерії NPV і може бути використаний лише в тому випадку, якщо немає ніяких обмежень. Тоді встановлюється значення ставки дисконтування, або загальне для всіх проектів, або індивідуальне по проектам. Всі незалежні проекти з NPV> 0 включають в бюджет, а з альтернативних проектів включається проект з максимально чистим приведеним доходом.

Оптимізація бюджету капіталовкладень поділяється на:

1) просторова оптимізація - мається на увазі след.сітуація:

- Загальна сума фінансових ресурсів обмежена зверху:

- Є декілька незалежних проектів сумарних обсягів необхідних інвестицій перевищує наявні в організацій ресурсів.

А) проекти піддаються дробленню. Максимальний сумарний ефект може бути досягнутий при найбільшої ефективності використання вкладених коштів.

Таким чином послідовність розрахунків така: - розраховують індекс рентабельності для кожного проекту; - Проекти упорядковуються за зменшенням показника індексу рентабельності; - В інвестиційний портфель включають перші з проектів які в повному обсязі можуть бути профінансовані; - Черговий проект береться не в повному обсязі, а лише в тій частині в якій він може бути профінансований.

Б) проекти не піддаються дробленню. У цьому випадку оптимальну комбінацію знаходять перебором усіх можливих варіантів поєднання проектів і розрахунком сумарного NPV для кожного варіанту.

2) тимчасова оптимізація - загальна сума фінансових ресурсів обмежена; - Є декілька незалежних інвестиційних проектів які на увазі обмеженості фінансових ресурсів не можуть бути реалізовані в планованому році одночасно, проте в наступному періоді за планованим залишилися проекти, або їх частина можуть бути реалізовані.

В основу методики розрахунку оптимального портфеля закладена ідея: по кожному проекту розраховується спеціальний індекс характеризує відносну втрату чистого приведеного доходу у випадку, якщо проект буде відкладений до виконання на рік. Проект з мінімальним значенням цього індексу можуть бути відкладені до виконання на наступний рік.