coolreferat.com.ua сторінка 1сторінка 2

ОМСЬКА АКАДЕМІЯ МВС РОСІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

КУРСОВА РОБОТА

ТЕМА: ВЗАЄМОДІЯ слідчого і органу дізнання

виконав: курсант 307 уч. гр.

рядовий міліції

Ізотенко В. А.

ОМСК +2004

ЗМІСТ

Введення ................................................................................. ..3

1. Поняття, правова основа та принципи взаємодії ..................... ..5

2. Форми взаємодії ............................................................ ..15

Заключение……………………………………………………………………..33

Використана література ......................................................... ..34



ВСТУП



Загострена соціально-економічна обстановка, деградація суспільства, правова безграмотність і нездатність багатьох людей звикнути до реалій нового життя обумовлює безперервний, що йде швидкими темпами зростання злочинності в Російській Федерації ставить як перед юристами-практиками, так і перед юристами-теоретиками складний і з першого погляду нерозв'язний питання про пошук нових методів у боротьбі з криміналізацією суспільства.

Розкрити злочин тільки процесуальним шляхом неможливо, і для успішного розслідування кримінальної справи необхідно чітко налагоджене і узгоджене взаємодія слідчих органів та органів дізнання, поєднання процесуальних та оперативно-розшукових форм отримання доказів та встановлення істини у справі. Стан правопорядку диктує необхідність підвищення ефективності координації діяльності правоохоронних органів, зокрема органів слідства та дізнання.

Однак не все йде гладко в галузі взаємодії органів попереднього розслідування. Те, що кожен третій злочин в країні залишається нерозкритим, зумовлено в чималому ступені роз'єднаністю дій органів слідства та дізнання, слабкими і непродуктивними формами взаємодії, недостатньою професійною підготовкою, а в ряді випадків і притуплюванням почуття відповідальності за доручену справу у слідчих і працівників органів дізнання, недостатньою допомогою з боку співробітників кримінальної міліції.

Часто співробітники органів попереднього розслідування не мають уявлення, яким чином розмежовується їх компетенція. У ряді органів при оформленні слідчими доручень органам дізнання допускається постановка завдань, які виходять за межі компетенції конкретної установи, що зокрема, пов'язано з нечітким поданням слідчих про правоздатності органів дізнання, співвідношення останніх з компетенцією міліції та інших органів розслідування.

У своїй роботі я хотіла б дати визначення взаємодії, відзначити його принципи і завдання, а також зупинитися на спірних моментах, що стосуються найбільш важливих, з моєї точки зору, форм взаємодії.

1. Поняття, правова основа та принципи взаємодії.


Поняття «взаємодія» багатогранно і різні науки визначають його з різних сторін. Так, з точки зору науки філософії взаємодія - філософська категорія, що відображає процеси впливу об'єктів один на одного, їх взаємну обумовленість і породження одним об'єктом іншого. Взаємодія - об'єктивна і універсальна форма руху, розвитку, визначає існування і структурну організацію будь-якій матеріальній системи. 1

Переходячи на більш низький рівень можна розглядати конкретно взаємодія органів внутрішніх справ так, як це робить наука ОРД:

Взаємодія - діяльність, що полягає в найбільш доцільному виборі і реалізації організаційних і тактичних заходів, спрямованих на створення оптимальних умов для вирішення завдань боротьби зі злочинністю шляхом здійснення впорядкованих і взаємопов'язаних дій двох або більше суб'єктів.

Ще більш конкретизуючи поняття і залишаючись в рамках науки ОРД можна вивести що: взаємодія органів дізнання та попереднього слідства це заснована на законі, узгоджена за цілями, місцем і часом, діяльність цих суб'єктів, здійснювана з метою попередження, розкриття і розслідування злочинів, а також розшуку злочинців. 2

Необхідність тісної співпраці слідчого і органу дізнання визначається тим, що загальні завдання вони вирішують різними методами. Слідчий це робить в процесуальній формі, за допомогою виробництва слідчих, процесуальних дій, а орган дізнання - головним чином за допомогою оперативно-розшукових заходів. Характеризуючи сутність взаємодії слідчого і органу дізнання, С.В. Мурашов зазначав, що воно '' передбачає спільні зусилля у розкритті та розслідуванні злочинів шляхом поєднання методів і засобів, притаманних цим службам, при чіткому розмежуванні повноважень попереднього слідства і дізнання ''

Взаємодія слідчого і органу дізнання обумовлено об'єктивними передумовами:

- Спільністю поставлених перед ними завдань по боротьбі зі злочинністю. Слідча і працівники органу дізнання по своєму службовому становищу зобов'язані запобігати, припиняти та розкривати злочини, направляти свої сили в кінцевому рахунку, на ліквідацію злочинності і породжують її причин; взаємодія ж, якраз і покликане забезпечити найбільш ефективне здійснення цих завдань;

- Різницею їхніх повноважень. Дії слідчого спрямовані на отримання судових доказів, а органу дізнання - головним чином на встановлення джерел доказових фактів, що реалізуються слідчим у судові докази допомогою слідчих дій. Останні (за винятком огляду місця події) виробляються слідчим після порушення кримінальної справи і до закінчення його розслідування; оперативно-розшукові заходи можуть застосовуватися до порушення кримінальної справи, протягом усього ходу розслідування, а іноді і після закінчення провадження у справі. 3

- Специфічністю їх сил, засобів і методів боротьби зі злочинністю. Діяльність слідчого суворо регламентована кримінально-процесуальним законом, що і визначає характер застосовуваних їм при взаємодії засобів і методів. Робота органу дізнання складається з адміністративно-правової, процесуальної (у вигляді провадження дізнання) та оперативно-розшукової діяльності. Остання характерна тільки для нього і займає найбільшу питому вагу в загальному обсязі засобів і методів, застосовуваних їм при взаємодії зі слідчим;

- Самостійністю слідчого і органу дізнання, яка витікає з відсутності адміністративної підпорядкованості їх одне одному. У процесі взаємодії вони застосовують на свій розсуд ті чи інші властиві їм засоби і методи. Взаємодія не може будуватися на супідрядності, в основу його має бути покладена незалежність кожного з співпрацюють органів;

-підвищення рівня роботи з попередження та розкриття злочинів. Правильно організоване взаємодія допомагає правоохоронним органам підвищити якість і ефективність своєї роботи, дозволяє досягти вирішення поставлених перед ними завдань з мінімальними витратами сил і засобів.

Тим не менш, тісний і всебічна взаємозв'язок служб, які здійснюють правоохоронну функцію, спільність цілей і завдань не усуває значної диференціації в правовому регулюванні їх діяльності, не виключає деяких відмінностей в залежності від особливостей кожного органу, що здійснює свої функції, визначені законом. У процесі слідчий і орган дізнання приймають від імені держави владні рішення, що підтверджують наявність у кожного з них певних прав та обов'язків або їх відсутність. Прийняті ними рішення щодо фізичних і юридичних осіб володіють владним характером і підлягають обов'язковому виконанню. Таким чином, реалізованим рішенням в процесі взаємодії між органами дізнання і слідства притаманний метод владних приписів.

Взаємодія є однією з функцій управлінської діяльності, воно забезпечує поділ праці та узгодженість дій, дозволяє економити сили, кошти, час. За допомогою взаємодії реалізуються завдання, які неможливо вирішити розрізненими, роз'єднаними діями.

Управління взаємодією в боротьбі зі злочинністю передбачає наявність певного режиму даної взаємодії; підтримку цього режиму в заданому стані; постійне його вдосконалення з метою забезпечення все більшої ефективності безпосередньої правоохоронної діяльності.

Все це дозволяє зробити висновок, що одним з найважливіших шляхів активізації та оптимізації взаємодії у сфері кримінальної політики є якраз система управління боротьбою зі злочинністю. 4

Одним із завдань взаємодії органів дізнання і слідчого є організація як об'єднання людей. Організація дозволяє сформувати єдину управлінську систему, певну будову, схему, місце і роль кожного боку, дає можливість відпрацювати прийоми і способи взаємодії. Організація взаємодії включає встановлення прав і обов'язків сторін, порядок відносин, розстановку сил і засобів.

Організація взаємодії між органами дізнання і слідчим не можливе без інформаційного забезпечення. Взаємодіючи, сторони збирають, накопичують, зберігають, аналізують інформацію, що надходить, яка згодом реалізується через прийняття важливих управлінських рішень у конкретних кримінальних справах. Взаємодіючи між собою, органи дізнання і слідчий постійно відстежують обстановку, намагаються передбачити її зміни, визначають і прогнозують динаміку зростання і спаду злочинних проявів.

Взаємодія між органами дізнання і слідства неможливо без належного керівництва. За допомогою керівництва уточнюються цілі і завдання взаємодії, конкретизуються прийоми і методи, відпрацьовується тактика і стратегія, підвищується ефективність, досягається кінцевий результат. Поряд з цим виявляється вплив на поведінку конкретних людей, що беруть участь в процесі взаємодії. Важливе значення в процесі взаємодії органів дізнання і слідчого відводиться контролю. Контроль дозволяє своєчасно виявляти можливі недоліки та упущення в процесі взаємодії, конкретизувати раніше прийняте рішення, оцінювати проміжний і кінцевий результат діяльності. 5

Торкаючись питання про нормативній основі необхідно відзначити, що основним нормативним актом, що регулює процес взаємодії дізнання і попереднього слідства ОВС є Наказ МВС РФ від 20 червня 1996 № 334 "Про затвердження Інструкції з організації взаємодії підрозділів і служб внутрішніх справ в розслідуванні та розкритті злочинів "(зі змінами від 13 лютого 1997 г.)

Даний иормативно-правовий акт хоча і не дає визначення взаємодії, але визначає його основоположні принципи такі як:

- Дотримання законності, конституційних прав і свобод громадян;

- Комплексне використання сил і засобів органів внутрішніх справ;

- Персональна відповідальність слідчого, керівників оперативних підрозділів та начальників міліції громадської безпеки за проведення та результати слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

- Самостійність слідчого у прийнятті рішень, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством;

- Самостійність співробітників оперативних підрозділів у виборі засобів і методів оперативно-розшукової діяльності в рамках чинного законодавства;

- Узгодженість планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

  • безперервність взаємодії в організаторської діяльності, розслідуванні та розкритті злочинів до прийняття рішення у кримінальній справі.

Розглянемо зазначені принципи більш докладно:

1. Принцип дотримання законності, конституційних прав громадян нерозривно пов'язаний з відповідністю закону конкретних дій і актів, неухильним виконанням законів усіма учасниками суспільних відносин. Сказане повною мірою відноситься і до розглянутого взаємодії. Більше того можна сміливо стверджувати, що лише при здійсненні принципу законності в повній мірі можуть бути реалізовані вимоги всіх інших принципів цієї взаємодії стосовно до нього принцип законності знаходить свій конкретний прояв:

- В строгому дотриманні слідчим та працівниками органу дізнання кримінально-процесуального законодавства, відомчих нормативних актів МВС РФ.

- У попередженні, припиненні і усуненні інших порушень законності з боку будь-якої особи, про які стає відомо слідчому і органам дізнання в процесі їх взаємодії. 6

2. Комплексне використання сил і коштів, якими володіють слідчий і оперативні працівники, передбачає, по-перше, що взаємодія буде здійснюватися у всіх формах з урахуванням конкретних ситуацій; по-друге, слідчі дії та оперативно-розшукові заходи повинні складати єдиний процес встановлення істини у справі. При комплексному підході до використання сил і засобів у процесі взаємодії зусилля слідчого і оперативних працівників з розкриття злочину є ланками одного ланцюга, що породжують і доповнюють один одного. На основі інформації, отриманої в результаті оперативно-розшукової діяльності, слідчий порушує кримінальну справу. Результати проведених ним слідчих дій часто вимагають здійснення оперативно-розшукових заходів, які дозволяють у свою чергу намітити і провести цілеспрямовані слідчі дії по встановленню і закріпленню у справі доказів. І так до кінця розслідування. 7

3. Самостійність слідчого у прийнятті рішень.

Дія цього принципу випливає з процесуального статусу слідчого і характеру його процесуальних відносин з органом дізнання. При провадженні попереднього слідства всі рішення про його направлення й виробництві слідчих дій слідчий приймає самостійно за винятком випадків, коли законом передбачено отримання санкції прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Крім того, він оцінює зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

4. Самостійність органів дізнання у виборі засобів і методів оперативно-розшукової діяльності (в межах чинного законодавства) полягає в тому, що оперативний працівник самостійно здійснює оперативно-розшукові заходи щодо виявлення та затримання осіб, які вчинили злочини; сам визначає ті пошукові заходи, для проведення яких повинні бути використані сили і засоби інших служб і своєчасно залучає до співпраці ці служби; несе відповідальність за якісне проведення оперативно-розшукових заходів.

5. Плановість взаємодії - найважливіший принцип. Необхідно здійснювати узгоджене планування слідчих і оперативно-розшукових заходів, будувати всю роботу на плановій основі. План допомагає взаємодіючим суб'єктам при виконанні своїх функцій враховувати різні ситуації, ефективно використовувати свої можливості. У плані потрібно передбачити участь всіх зацікавлених служб. План розслідування визначає сфери та порядок їх взаємодії. Він може бути як єдиним для всіх виконавців, так і роздільним. Роздільний план складають тоді, коли потрібно розшифрувати конкретний зміст оперативно-розшукових заходів, відображення яких загалом, плані не доцільно. Окремий план складають і для виробництва найбільш складних слідчих дій.

6. Безперервність взаємодії при розслідуванні злочинів означає, що вона починається з моменту виникнення приводу до порушення кримінальної справи або підстав до розшуку зникли злочинця. Надалі тривалість і інтенсивність взаємодії зумовлюються обставинами та інтересами справи; взаємодія триває стільки, скільки вимагає склалася у справі слідча ситуація. 8

Перш за все звертає на себе увагу конкретність зазначених принципів на відміну від наведених раніше, що й не дивно, оскільки безпосередньо закон, як регулятор практичної діяльності ОВС повинен бути більш конкретний ніж загальнотеоретичні наукові викладки. Крім того зі списку, встановленого законом зникають деякі принципи: принцип науковості (хоча це і не вірно, але зате найбільш реально: про яку науковості може йти мова в сучасних умовах в яких знаходяться Райліноргани внутрішніх справ!), Принцип рівноправності суб'єктів (дійсно, КПК встановлює деяке підпорядкування органів дізнання органам попереднього слідства. Так, наприклад органи слідства вправі давати доручення органам дізнання для проведення тими окремих слідчих і оперативно-розшукових дій, які орган попереднього слідства сам зробити не в змозі. У практичній діяльності постійно відбувається перевищення слідчими своїх повноважень, у вигляді винесення доручень, виконання яких можливо і має виробляється органами попереднього слідства у взаємодії з іншими службами.

Крім принципів закон визначає основні завдання взаємодії:

- Забезпечення невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів за скоєння злочинів;

- Всебічне та об'єктивне розслідування злочинів, своєчасне викриття та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які їх вчинили, а також розшук злочинців, що сховалися;

- Здійснення заходів, спрямованих на відшкодування матеріального збитку, заподіяного громадянам і організаціям незалежно від форм власності злочинними діями винних осіб.

Необхідно відзначити, що якщо дві перші завдання вирішуються в даний час органами внутрішніх справ на досить високому рівні, то третє завдання, а конкретніше відшкодування матеріального збитку в сучасних умовах є майже недосяжною.

На завершення загальної характеристики взаємодії дізнання і попереднього розслідування хотілося б привести нормативно-правову основу даної взаємодії:

- Конституція Російської Федерації;

- Кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство Російської Федерації;

- ФЗ ,, Про оперативно-розшукової діяльності ,,;

- Міжнародні договори Російської Федерації з питань взаємодії правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю;

- Інструкція з організації взаємодії підрозділів і служб органів внутрішніх справ в розслідуванні та розкритті злочинів;

- Тимчасова інструкція про особливості взаємодії органів попереднього слідства та оперативних підрозділів кримінальної міліції



наступна сторінка >>